Солом’яне танго або Літо в хутряних шкарпетках
Переклад на українську мову – Ольга Блік
Виолета Лосєва
© Виолета Лосєва, 2017
ISBN 978-5-4485-0631-4
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
Передмова
Для того щоб змусити когось танцювати під свою дудку, потрібно, якнайперше, мати дудку. Та ще й свою.
А вийшло так, що ВОНА ще не встигла отямитися від власної загадковості, як вже мріяла про назву для нової книги.
«Розміри та прихильники» або ж «Розмір та прихильниці»?
Ось вона, харизма граматики!
Усього лиш… інший рід, інше число…
Та це була б вже зовсім інша книжка.
Так що…
Нехай кине в мене камінь та, яка ніколи не вдягала під брюки колготки з діркою…
Чому «Солом’яне танго»?
А «тому що»!
Звучить затишно і вишукано, а з сірником краще не наближатися…
Мій Боже, які ж кумедні, театрально-експериментальні зіткнення трапляються іноді в часі та просторі!
Ця історія, власне, не зовсім про те, як перетнулися в інтернеті стежини маркетолога й філософа, і що з цього вийшло…
Але…
Оскільки в однієї сторони в арсеналі були технології, методи, прийоми і «фішки», а в іншої – діалектика, онтологія, натурфілософія та гносеологія в одному флаконі, то зустрілися вони не на форумі або ж конференції, а на сайті знайомств…
І було зовсім несуттєво, скільки їм років – в сумі, і кожному окремо…
І було зовсім несуттєво, хто «постукав» першим, і чому вони не розбіглися після звичного «привіт-привіт, давай познайомимося, може, обміняємося телефонами…», як це часто трапляється…
І було геть несуттєво, чому в їх листуванні смайликів було чи не більше, ніж букв. Бо ж обидва вони прекрасно знали не лише всі літери, а навіть і розділові знаки…
Одним словом…
Були лише ВІН і ВОНА…
Все відбувалося вночі, і лиш іноді їм заважала філософія: адже ВІН постійно відволікався на свої статті…
А ВОНА в цей час писала чудернацькі «Оповідки про мага та його чарівну подружку», і ці оповідки, як їй здавалося, начебто нікому і не заважали…
А ще, крім всього цього, наближався Новий рік…
1-а безсонна ніч
Знайомство
ВОНА: – Привіт! До тебе так і звертатися, як написано у профілі – «FURIOUS»?
ВІН: – Доброго вечора! Можна і просто – Олексій.
ВОНА: – А чому ж – «Шалений»?
ВІН: – Відповідь залежить від ступеню Вашої зацікавленості…
ВОНА: – Пропоную перейти на «ти», а потім я вже спробую визначити ступінь своєї зацікавленості. ОК?
ВІН: – Згоден. Це додасть легкості спілкуванню…
ВОНА: – Так-так, спілкування тут має бути саме таким – легким і корисним.
ВІН: – Безумовно.
ВОНА: – Тоді скажи мені, будь ласка, чому ж все, що смачне і приємне, – шкідливе (наприклад, цукерки, сигарети, майонез). А те, що корисне – практично не має смаку? Це лише приклад: я взагалі не про їжу, як ти, мабуть, розумієш.
ВІН: – Це ти як маркетолог, питаєш? Треба вивести новий продукт на ринок? Друга хвиля опитувань? Чи – як красива жінка?
ВОНА: – Якщо я скажу «як маркетолог», ти все одно не повіриш.
ВІН: – Чому? Дуже навіть повірю… Психологи і маркетологи навіть уві сні залишаються професіоналами.
ВОНА: – Це не заважає їм навіть уві сні залишатися красивими жінками.
ВІН: – Хороша самооцінка, Ді… Мені подобається…
ВОНА: – Ді? ОК… Я рада, що тобі подобається. Тільки це не самооцінка. Ти поставив альтернативний питання – абоабо – і я обрала відповідь.
ВІН: – Ясно. Звісно ж, я бачу в тобі жінку, а не маркетолога…
ВОНА: – Прекрасно. Визнання в якості маркетолога я отримую в інших місцях. А ти чим займаєшся?
ВІН: – Важко пояснити у двох словах.
ВОНА: – Давай тоді не у двох… У профілі вказано, що ти – журналіст, письменник. І навіть філософ… Це спеціальність чи риса характеру?
ВІН: – І те, і інше… Крім усього іншого, ще й чоловік, якому ти подобаєшся…
ВОНА: – Хороша відповідь на питання «чим ти займаєшся»…
ВІН: – Ти хочеш з’ясувати – це стан, процес або дія?
ВОНА: – Звичайно, хочу… Якби не фраза «чоловік, якому ти подобаєшся», вже б почала комплексувати.
ВІН: – Не треба. Чоловікові пасує розум… Жінці – вміння бути Жінкою… Розкажи трохи про себе, якщо не проти?
ВОНА: – Про розум, який пасує чоловікові, – згодна. Щодо всього іншого – можна посперечатися… Але сперечатися не буду, побуду трошки «блондинкою» з дурненькими блакитними очима. Але в одному я переконана на 100%: вміння жінки бути жінкою формується під впливом чоловіка…
Про себе… Так само, купа страшних слів – маркетинг, піар, копірайтинг і т. ін. Зараз «відпочиваю», не з власного бажання. Звільнилася з роботи… Ринок праці «мовчить». Думаю, до кінця січня можна сидіти спокійно.
Люблю камерні театри, класичну музику, ходжу на фітнес… Ну ж бо, тепер розкажи про себе!
ВІН: – Доведеться розповідати фрагментами… Маю прийти до тями…
ВОНА: – ОК, приходь до тями…
ВІН: – Мерсі, Ді…
Пауза…
ВОНА: – Зайнятий? Я готова отримати перший «фрагмент» навіть завтра. Це не натяк, а просто можливість делікатно завершити розмову (якщо ти цього бажаєш).
ВІН: – Ді, я, все одно працюю ще.
ВОНА: – Пишеш філософський трактат?
ВІН: – Майже… Так що все ОК. Я радий тобі. Якщо буду валитися з ніг – так і напишу, що йду спати…
ВОНА: – Зрозуміло. Мені навіть подобається бути серед всієї цієї твоєї філософії та інших новорічних фестивалів і карнавалів…
ВІН: – А я не люблю такі фактоїдні чинники.
ВОНА: – О, це вище мого «дівчачого» розуміння.
ВІН: – Фактоїди – це штучно створені події. Соррі.
ВОНА: – Правда? Ніколи б не подумала!
ВІН: – Не хотів здаватися нескромним…
ВОНА: – Але тобі вдалося…
ВІН: – Моє каяття. У майбутньому постараюся залишатися в рамках легкого листування в чаті.
ВОНА: – Каяття приймається. Цього разу. Залишаймося в рамках.
ВІН: – Добре… Соціологію скасовуємо. Вмикаємо виключно біологію…
ВОНА: – Біологію? Я знову чогось не розумію в твоїх дефініціях?
ВІН: – Я маю на увазі відсутність в листуванні професійного й соціального «навантаження». Нехай у нас буде розмова… людей, а не спеціалістів.
ВОНА: – Якщо «людей», то соціального лушпиння не позбутися.
Пропоную відкинути професійне.
ВІН: – Добре, Ді. Домовимось саме про такі правила…
ВОНА: – Ну власне… Ми не граємо в ігри, правила яких не знаємо.
ВІН: – А даремно.
ВОНА: – Може й даремно… Я пропоную на сьогодні попрощатися – все ж таки, вже пізно… Мені було ду-уже приємно потеревенити з тобою. Буду чекати на тебе завтра – приходь!
ВІН: – Добре. На добраніч. Дуже радий, що ти є.
ВОНА: – До завтра?
ВІН – До завтра…
Пауза…
А тим часом…
Літо в хутряних шкарпетках
Оповидки про мага та його чарівну подружку
***
Маг не любив борщ. І те, що подружка мага не вміла його готувати, було не мінусом, а плюсом.
Виявляється, класичний мінус легко перетворюється на плюс, якщо за це перетворення відповідає маг, який не любить борщ.
Вони грали в таку гру: я не готую, бо ти не любиш, а я не люблю, тому що ти не готуєш.
І обидва любили салат олів’є.
***
– Що ти бачиш за цими дверима? – запитав він
– Пил, павутиння і багато старих покинутих речей… А ти?
– А я бачу таємницю…
– Це тому, що ти – маг?
– Це тому, що я не бачу павутини…
***
– Слухай, начаклуй, щоб все було добре? Допоможи нам, а? – І вона потерлася носом об його жорсткі вуса.
– Та не питання, – відповів він…
***
– Ти говориш так, тому що ти маг і відрізняєшся від інших? – серйозно запитала подружка.
– А хто ж не відрізняється від інших? – розсміявся він.
***
– Тоді я попрошу тебе зайти до кімнати ніжно, – сказала вона.
Він зайшов. Якби хтось чужий побачив, як він заходить, то навряд чи подумав би, що людина увійшла якось по-особливому.
Але вона була впевнена, що він зайшов «ніжно», тому що просила його саме про це.
***
– А хіба мурахи схожі на людей? – запитала подружка мага.
– Ну хіба ти схожа на мурашку? Подивися сама.
Вона подивилася в дзеркало і віднайшла деяку подібність.
***
– Ти замерзла?
